Вшанування пам'яті о. Володимира Лиска

25 вересня 2016 р. в Музеї історії релігії відбулося вшанування пам'яті визначного священика, котрий народився у празник Різдва Пресвятої Богородиці та такого ж дня покидав земний світ, – о.Володимира Лиска.

Від імені Владики Венедикта привітав присутніх і поблагословив о.Любомир Ржицький. Ведучою вечора була Любов Шумська, яка доповнювала дійство зворушливою поезією.

Слайдо-презентацію "Рід Лисків з Богом і Україною в серцях" доповнювали спогади Любомира Лиска, Звенислави Карпяк, Олени Нечвидової, Романа Боднара а також музичні твори у виконанні Ярослави Гунько та Ярослава і Софії Бронзеїв, яким акомпанувала їхня мама Віра Бронзей. На завершення мала слово заступник директора музею Зоряна Білик.

Також була відкрита виставка, присвячена роду Лисків.



Світла пам'ять у темних мурах

4 вересня 2016 р. у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відбувся захід, присвячений історії роду Лисків.

Звернутися до родоводу родини Лисків у стінах горезвісної "Тюрми на Лонцького" було особливо доречно і трепетно. Адже тут починалися хресні дороги трьох представників цього роду: о.Володимира Лиска, о.Романа Лиска та Юрія Лиска. А хресна дорога отця Романа Лиска тут і завершилася мученицькою смертю. Звідси пішов він у Світ Небесний у 1949 році, а на землі у 2001 році був проголошений Блаженним священномучеником.

Відкрили меморіальний захід заступник директора музею Вікторія Садова та о. Зиновій Хоркавий.

Далі була цікава слайдо-презентація "Рід Лисків з Богом і Україною в серцях", яку інформативно наповнила Лідія Купчик, художньо виконав Любомир Купчик, а демонстрував Ростислав Купчик.

Слайд за слайдом присутні зворушено переживали долі численних членів родини Лисків, які добре прислужилися українській національній ідеї і багато витерпіли за неї.

Доповнили презентацію виступи Любомира Лиска, Звенислави Карпяк, Богдана Максимовича, Зиновія-Тараса Масного, Любові Шумської, Ольги Стефанко та Святослава Шеремети, депутата Львівської обласної ради, котрий особливо багато зусиль докладає до відновлення національної пам'яті.

На завершення зустрічі присутні поклонилися вінку пам'яті Романа Лиска, який вивішують на тюремній стіні його рідні.



Шевченкіана триває

Прагнучи зробити звертання до генія Тараса Шевченка повсякчасним і незгасним, членкині Ліги Українських Жінок на відзначення річниці перепоховання Шевченка провели в Музею етнографії вечір Шевченкової поезії під гаслом "Захоронімо Шевченка в свої серця!"

До участі запрошувалися не імениті читці-актори, а твори нашого Пророка читали самі членкині Ліги, деякі з яких нічим не поступаються професіоналам.

З вітальним словом звернувся до присутніх директор Інституту народознавства, академік Національної академії наук Степан Павлюк.

Поетичне дійство розпочав давній приятель Ліги Українських Жінок, незрівнянний бас Ярема Ванчицький. Виконані ним "Думи мої, думи мої" мовби явили присутнім самого Тараса Григоровича.

Ініціатором і ведучою вечора була Лідія Купчик. Натхненно читали твори великого Кобзаря Галина Бреславська, Розалія Тарнавська, Юлія Островська, Лідія Купчик, Анна Станицька, Любов Шумська, Ольга Дигдалевич, Ярослава Гунько, Марія Хамар, Іванна Корнецька, Ольга Стефанко. Приємно зворушені були присутні виступом 92-річної Ольги Пакалюк, яка читала напам'ять "Розриту могилу".

Виступаючі не лише читали безсмертні і такі актуальні в наш час твори Шевченка, а й коротко ділилися власними рефлексіями, які вони в них викликають.

Зворушливими були й пісні на слова Шевченка, які виконали Ярослава Гунько, Ольга Стефанко, Наталія Баховська і Оксана Бібель.




Свято вишуканої поезії

21 травня 2016 р. у Львові в актовій залі Палацу мистецтв відбувся творчий вечір чудової львівської поетеси Розалії Тарнавської, організований Лігою Українських Жінок.

Почався вечір традиційним звертанням до Господа Бога, о.Андрій Гула виконав пісню на слова п. Розалії "Храни нам, Боже, Україну".

Голова Львівського міського осередку ВЛУЖ Лідія Купчик розповіла про життєвий і творчий шлях Розалії Тарнавської, авторки 9 поетичних збірок, членкині Української асоціації письменників і об’єднання "Письменники Бойківщини" та Львівської Ліги Українських Жінок.

Далі – зворушливе мистецьке дійство. Поетичну феєрію провадили великі шанувальниці поетичного слова, членкині Ліги Українських Жінок Іванна Корнецька й Любов Шумська. Їх щире й артистичне виконання поезій до сліз зворушувало присутніх у залі. Тепло зустріли присутні і членкиню Ліги Надію Даниляк та юну Уляну Ілик, ученицю 10 класу 93-ої школи, які щиро декламували вірші Розалії Тарнавської.

Вірші мережались із піснями на слова Розалії Тарнавської. Захоплено зустрічав зал квартет бандуристок "Калинонька" під керівництвом Софії Ільчишин, відомого нашого баса Ярему Ванчицького та молоду співачку Надію Кузик. А неперевершені голоси Ольги Стефанко й Андрія Гули, які з великим артистизмом виконували пісні пані Розалії, викликали бурю овацій. Акомпанувала їм Ірина Коваль.

Наприкінці виступила сама Розалія Тарнавська. Дякуючи присутнім, вона, як щира шанувальниця й послідовниця Тараса Шевченка, прочитала ряд своїх поезій, присвячених Кобзареві. У них звучав заклик не забувати заповітів нашого Пророка, виконувати їх.

Співголови Львівської обласної організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Надія Кохалевич і Мирослава Кушнір вручили Розалії Тарнавській подячні грамоти як від обласної організації ВЛУЖ, так і від Національної Ради Жінок України.





31 жовтня 2015 р. Львівська Ліга Українських Жінок урочисто відзначила в Музеї історії релігії завершення ювілейного року вірного Слуги Божого, Духовного й Національного Провідника українського народу Митрополита Андрея Шептицького.

У рамках цієї імпрези було репрезентовано книгу Лідії Купчик "До Владики Андрея лину душею".

Ведучою урочистого дійства була лужанка Любов Шумська.

Надихаючими були виступи о. Павла Цвьока та о. Зиновія Хоркавого.

Духовними творами прославляли Митрополита Андрея вокалісти Ярослава Крилошанська та Ростислав Держко. Акомпанувала Ірина Бодник.

Про духовну спонуку написання своєї книги, її ідею й зміст розповіла голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик.

Своїми враженнями про книгу Л. Купчик "До Владики Андрея лину душею" поділилися доктор філологічних наук, професор Любомир Сеник, письменник і кандидат історичних наук Петро Шкраб'юк та заступник директора Музею історії релігії Зоряна Білик.

Свою поезію, присвячену Митрополитові Андрею Шептицькому, читала Галина Бреславська.

Членкиня Ліги Українських Жінок Юлія Островська ділилася спогадами про вшанування Митрополита Андрея ученицями гімназії ім. Кокорудзів.

Натхненно виконувала вокальні твори солістка хору "Нескорені", лужанка Ярослава Гунько.

Завершилось урочисте дійство спільним зверненням присутніх до Господа "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".





Із сайту "Прес-центр інституту філології"

http://instpres.univ.kiev.ua/node/866


«За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

17 березня 2015р. Міжнародний благодійний фонд імені Ярослава Мудрого у залі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, де витає дух Шевченка, нагородив лауреатів премії імені Ірини Калинець за 2014 рік.

За словами президента Міжнародного фонду імені Ярослава Мудрого Валентини Стрілько, яка розпочала урочисту зустріч, премія імені Ірини Калинець – це поштовх людей до активної громадянської позиції. «Нагородження лауреатів в Інституту філології – ідея не випадкова, адже серед молоді має утверджуватися велич українських діячів. Саме студенти є нашим майбутнім, вірою і надією на краще», – пояснила Валентина Стрілько.

Цьогоріч 3 премії з грошовими винагородами та книжками Ірини Калинець отримали – заслужений журналіст України, працівник Львівського телебачення Василь Глинчак (у номінації «Висвітлення героїчних сторінок в історії України»), завідувач кафедри української літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, кандидат філологічних наук, доцент Галина Райбедюк (у номінації ««Білі плями» історії України») та український журналіст, публіцист і громадська діячка, яка очолює Львівську міську організацію Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик (в номінації «За громадянську позицію та мужність у відстоюванні українських ідеалів»).

Продовжилася урочиста зустріч лекцією викладача кафедри новітньої літератури Інституту філології проф. Юрія Коваліва, який розповів про період репресій, життя і діяльність жінки-політв’язня Ірини Калинець та інших дисидентів: «Вона писала про екзистенційний вибір – бути тим, ким ти є, бути невгнутим. Ірина Стасів-Калинець була саме такою – жінкою величної сили волі, моралі. Своєю діяльністю вона сприяла розквіту нашого суспільства, утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності».

Звенислава Мамчур, дочка Ірини та Ігоря Калинця, також була присутня на врученні премії. Пані Звенислава висловила подяку організаторам зустрічі та Міжнародному благодійному фонду імені Ярослава Мудрого i зачитала два рядки із вірша своєї матері: «За добре слово й добру пам’ять комусь спасибі ще скажу!»

Вітаємо лауреатів та закликаємо всіх до активної громадянської позиції, щоб в наступні роки премію імені Ірини Калинець отримало ще більше гідних українців.

Олександра Касьянова




Тарасу Шевченкові присвячено

27 грудня 2014р. у Львові в Музею етнографії відбулося урочисте завершення ювілейного року Тараса Шевченка та презентація книги Лідії Купчик "ЖИТИ ЗА ШЕВЧЕНКОМ зможемо?"

Про Кобзаря, про презентовану книгу та про обов'язок повсякчас жити згідно з Шевченковими закликами говорили Ігор Калинець, Богдан Максимович, Андрій Могитич та Володимир Волошин.

Животворне слово Кобзаря звучало у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука. Пісні на слова Шевченка виконував соліст хору "Рута" Ярема Ванчицький. Зворушливими були музичні паузи у виконанні молодого скрипаля-віртуоза Ярослава Бронзея.

Від видавництва "Місіонер" виступила Марія Городечна.

Також було представлено збірочку львівської поетеси Розалії Тарнавської "Вклоняюся тобі, великий наш Тарасе". Ведучою імпрези була членкиня Ліги Українських Жінок Любов Шумська.

Від імені Ліги виступала авторка презентованої книги, голова Львівської міської організації ВЛУЖ Лідія Купчик та її заступниця Іванна Корнецька.



Громадськість вшанувала Дарію Гусяк

У лютому – місяці, наприкінці якого вже традиційно відзначається Свято Героїнь – у Львові відбулося урочисте відзначення поважного ювілею героїні, яка живе поміж нас, вірної дочки України Дарії Гусяк.

Члени Львівської Ліги Українських Жінок прагнули якнайкраще відзначити 90-літній ювілей тієї, яка створила Всеукраїнську Лігу Українських Жінок, довгі роки була її головою, а зараз як почесна голова організації живе справами цього свого дітища. Проте пані Дарія відмовилася від проведення такого заходу у великих залах, згодилася лише на побожне дійство в храмі Стрітення Господнього, прихожанкою якого є віддавна.

І ось 8 лютого храм Стрітення Господнього, що у Львові на вулиці Винниченка, наповнився щирими шанувальниками ювілярки.

Настоятель храму о.Ярослав Кожушко відслужив Святу Літургію за здоров'я Дарії Гусяк та Молебен до Матері Божої за долю України, виголосив гарну проповідь і вітання-благословення ювілярці, мирував і окропив усіх присутніх свяченою водою.

Далі були вітання – море квітів і теплих слів!

Крім членкинь Ліги Українських Жінок, як з Львівської міської організації, так і приїжджих з районних організацій, ювілярку щиро вітали представники Конгресу Українських Націоналістів, до Проводу якого тривалий час належала Дарія Гусяк, представники "Рідної Школи", Союзу Українок та інших громадських організацій, представники навчальних закладів, у яких неодноразово виступала пані Дарія, та депутати Львівської обласної ради. Від її рідного Трускавця виступив п.Богдан Гуцило, передавши вітання від громадськості й міського голови Трускавця.

Особливо зворушливо звучали вітання Юрія Шухевича, знайомство з яким почалося в підпіллі, потім продовжувалося перестукуванням в тюремних камерах, за що обоє сиділи в карцерах, а в умовах незалежної України переросло в щиру дружбу. Також тепло зустріли і пані Дарка, і всі присутні вітання Володимира Бойка, сина Ольги Ільків, яка через хворобу не змогла прибути. Приємно було довідатися, що Володимир є похресником ювілярки.

Разом із вітаннями дарували пані Дарці чудові пісні Ярема Ванчицький, Ольга Стефанко та лужанка із Трускавця Леся Таратайків.

Львівська Ліга Українських Жінок подарувала всім присутнім книжечку "Дарія Гусяк – вірна донька України, Духовна Мати українства" із серії Лідії Купчик "Духовні Матері українства".

Характерно, що виступи більшості присутніх про чудову нашу сучасницю, велику патріотку, жертовного борця за волю України, довголітнього політв'язня, самовіддану громадську діячку Дарію Гусяк були співзвучні із твердженням автора книжечки, що "Пані Одарка – з когорти тих, кого звемо Духовними Матерями українства. Її життя, повністю присвячене служінню Україні, є не лише приватною біографією, а й сторінкою нашої історії і якнайкращим зразком для наслідування".

Після урочистої частини всі перейшли до світлиці храму, де відбулося приготоване лужанками частування, впродовж якого знову лунали теплі слова, патріотичні заклики й чудові пісні. На закінчення святкової імпрези всі присутні виконали Гімн України.



Святковий вечір поезії
"Під Покров Богородиці прибігаємо"

16 жовтня 2013 року на відзначення світлого й улюбленого українцями Празника Покрова Пресвятої Богородиці, Львівська Ліга Українських Жінок провела святковий вечір поезії під гаслом "Під Покров Богородиці прибігаємо", який відбувся в актовій залі Музею історії релігії.

Щоб засобами поезії й музики віддати молитовну шану Покрову Пресвятої Богородиці та вшанувати річницю утворення славної Української Повстанської Армії, а також згадати ще деякі символічні й знаменні події, що співпадають із святом Покрови, було ініційовано зустріч із чудовими львівськими поетами Розалією Тарнавською і Зеновієм-Тарасом Масним.

Розалія Тарнавська – конструктор за фахом і поетеса за покликанням душі, автор семи збірок поезій, член Української Асоціації письменників і Об'єднання письменників Бойківщини, лауреат різних літературних конкурсів та членкиня Ліги Українських Жінок.

Зеновій-Тарас Масний – доцент Національного медичного університету ім.Данила Галицького, автор шести збірок поезій, дипломант різних літературних конкурсів, головний редактор газети "Народне здоров'я", член Національної Спілки журналістів України.

Ці шановані особи попри те, що діяли у різних сферах життя, мають одну спільну, визначальку рису – це тонке відчуття всіх проявів людського буття та щирий відгук на всі його грані.

Як пролог до знайомства з творчістю цих поетів, ведуча вечора Лідія Купчик згадала, скільки видатних подій збігаються із святом Покрова Пресвятої Богородиці, який Україна відзначає ще з княжих часів, відколи князь Ярослав Мудрий, розбивши 1036 року печенігів, з вдячности Богові і Пресвятій Богоматері збудував у Києві собор св.Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах та в 1037 році віддав увесь народ під опіку Божої Матері.

Цей празник є і днем народження славної Української Повстанської Армії, очільники якої віддали цю структуру, покликану захищати український народ від різношерстних гнобителів, під опіку Божої Матері.

Також згідно з Указом Президента України від 1999 р. в день свята Покрова Пречистої Богородиці відзначається День українського козацтва.

Разом з тим, мало хто знає, що це – день відходу у вічність самовідданого українського душпастиря Романа Лиска, який закінчив земне життя у мурах львівської тюрми Лонцького саме 14 жовтня 1949 року, а тепер визнаний Вселенською Церквою Блаженним священномучеником. Він є наймолодшим із беатифікованих новомучеників, бо прожив лише 35 років земного життя, але живе у вічності.

Ми не можемо бути певні, що саме того дня загинув о.Роман, як, взагалі, не можна вірити офіційним совєтським документам, але тим більш значимим видається, що саме таку дату смерті у них вказано. Можливо, це підказка звища, кого ще маємо вшановувати цього благословенного дня.

Також це – день народження нашої Розалії Тарнавської, у чому теж вбачається певна символічність і з чим її присутні щиро привітали.

До того ж – весь цей рік можна вважати ювілейним для Тараса Масного, який прийшов у світ 1 січня сімдесят літ тому.

А ще ведуча нагадала, що 15 жовтня 1959 року відійшов до Господа вірний син українського народу Степан Бандера. Хоч вбитий ворожою рукою, але пішов до Господа у світлі Покрова Богоматері.

І дуже важливо й значимо, що всі ці події знайшли трепетний відгук у творчості Розалії Тарнавської і Зеновія-Тараса Масного. Тому зустріч із творчістю цих поетів стала особливо святковою.

Розпочав свято поезії отець-диякон Андрій Гула, який одночасно є чудовим співаком, музикантом і композитором. Отець-диякон започаткував спільне звертання молитвою до Господа та виконав пісню на слова Розалії Тарнавської "Храни нам, Боже, Україну".

Дух поезій присутніх поетів, як глибоко релігійних і високо патріотичних, так і дуже ліричних і щемливо інтимних, несли присутнім членкині Ліги Українських Жінок Любов Шумська та Іванна Корнецька. І робили це надзвичайно натхненно, талановито, зворушливо! А також і самі автори читали свої поезії та дещо привідкривали присутнім таїну їх творення, джерела свого натхнення.

Немало поезій Розалії Тарнавської і Зеновія-Тараса Масного покладені на музику. Це гарно демонстрували солісти хору "Нескорені" Роман Ярема і Ярема Ванчицький, солістка хору "Лемковина" та вокального ансамблю "Рута" Ольга Стефанко і студентка Надія Кузик та отець-диякон Андрій Гула.

Акомпанувала співакам студентка четвертого курсу Львівської Національної музичної академії ім.М.Лисенка Аліна Сахненко.

Непомітно пролетіли дві години в купелі чудової поезії та хвилюючих мелодій. Присутні гаряче вітали поетів та їхні твори тривалими оплесками.

Завершуючи вечір, ведуча ознайомила присутніх із новою книгою Зеновія-Тараса Масного "Чудовий світ! А ми?.." Ця незвичайна книга –"книжка не для читання,– як стверджує сам автор, – ця книжка – для роздумів над життям".

Можна впевнено твердити, що це – книга найглибшої мудрості. Використавши лаконічні японські жанри ТАНКА і ХОККУ, автор вмістив у них бездонну глибину мудрості українців.

Не дивно, що за цю книгу автор отримав диплом І ступеня літературного конкурсу ім.Мирона Утриска.

Це не є поезія, яку легко слухати, вона не заколисує своєю лагідністю, ні не кличе до бою, її треба читати очима і мозком, повільно і з паузами для роздумів. Все ж, ведуча зачитала декілька сентенцій, які найбільш запали в серце та викликають у відповідь багато своїх міркувань...

Ось приклади їх:

Який чудовий
світ довкола нас! – А ми
які є, люди!?

Маєм гордитись
іменами, якими
звуть нас вороги:
Мазепи, Петлюри і
Бандери сини – це ми!

Цей святковий, духовно насичений вечір високої поезії закінчився спільним звертанням до Господа "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".



Презентація книги "Дороговкази для українців"

29 вересня 2013 р. у конференц-залі Палацу Мистецтв відбулася презентація книги Лідії Купчик "Дороговкази для українців".

Ця книга – черговий внесок авторки у плекання національної пам'яті. У збірку "Дороговкази для українців" ввійшов 21 нарис про видатних українців, про котрих авторка розповідала у циклі радіопередач під такою ж назвою. Ці постаті внесли неоціненний вклад у розвиток української нації і є яскравими образами сили духу українців.

Герої цієї книги, будучи представниками різних кіл суспільства, своїми сентенціями і всім своїм життям вказують правильний і праведний шлях сучасникам для творення справедливої, вільної і духовно багатої держави. Авторка звертається як до загальновідомих, так і до незаслужено призабутих, паплюжених ворогами українства і навіть до зовсім невідомих постатей, що є благодатними дороговказами для сучасників.

Українські святі Княгиня Ольга й Князь Володимир Великий, які згуртували українську націю й направили її по християнському, цивілізованому шляху; великий будитель українського люду о.Маркіян Шашкевич; величні рупори духовного й національного піднесення Тарас Шевченко, Леся Українка, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий; видатні педагоги Григорій Ващенко й Юліян Дзерович; самопосвятні провідники народу Августин Волошин і Роман Шухевич; жертовні борці на літературному й бойовому фронті Наталія Кобринська, Катря Гриневичева, Михайло Сорока, Катерина Зарицька, Ольга Басараб, Леся Паєвська, Богдана Світлик – всі вони приходять до нас зі сторінок цієї книги. А якими величними зразками для сучасників можуть служити родина отця Андрія Бандери, народний доктор Мар'ян Панчишин, вчителька Володимира Купчик і юний Роман Ковалюк!

Всіх їх авторка вважає найкращими дороговказами для поступу сучасників.


Презентація цієї книги розпочалася словом всечесного отця Любомира Ржиського, котрий від імені високопреосвященного владики Ігоря Возьняка привітав авторку та присутніх і поблагословив зібрання.

Із схвальними відгуками виступали також священики Зиновій Хоркавий та Ігор Цар.

Надзвичайно важливим є те, що п.Лідія звертається до зображення персонажів своєї книги крізь призму їх значимості, повчальності й актуальності для нашого часу. Про це, зокрема, говорив доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім.Івана Франка, письменник й громадський діяч Любомир Сеник, котрий написав передмову до презентованої книги.

Високу оцінку книзі "Дороговкази для українців" дали такі поважні доповідачі, як доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім.Івана Франка Роксоляна Зорівчак, письменник і науковець, доктор історичних наук, старший науковий співробітника Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича Петро Шкраб'юк, заступник декана факультету культури і мистецтв університету ім.І.Франка Михайло Телюк, доцент кафедри міжнародних відносин цього ж вишу, відома співачка й громадський діяч, голова Світової федерації українських лемківських об'єднань Софія Федина та інші.

Софія Федина, до того ж, подарувала авторці й усім присутнім чудові пісні.

З мистецькими творами натхненно виступали студентки факультету культури і мистецтв Франкового вишу Ольга Вархоляк, Катерина Шляхтовська, Христина Ковальчук, учениці Дитячої музичної школи №8 Ірина Білянська і Софія Бронзей та дитячо-юнацький хор храму святих Андрія та Йосафата під керівництвом Андрія Семеніва.

Можна сподіватися, що ця талановита молодь, ознайомившись із постатями презентованої книги, прийме їх за життєві дороговкази для себе.

Всі промовці стверджували, що книга "Дороговкази для українців" буде цікавою і корисною для всіх людей, незалежно від віку і професії. Для тих, хто задумується над проблемами сучасності та прагне і самому посприяти, щоб життя наше ставало кращим, щоб наповнювалося справедливістю і законністю, чесністю й доброзичливістю. Якщо б кожен індивід загорівся бажанням самовдосконалюватися, рівняючись на славетні постаті-дороговкази, наскільки легше було б покращувати і загальний стан сучасного суспільства!



Щоб світильник не погас

У час святкування Дня Незалежності України з ініціативи Львівської Ліги Українських Жінок у Львові відбувся урочистий вечір пам'яті під гаслом "Щоб світильник не погас", присвячений достойним нашим сучасницям, видатним жінкам-ветеранам визвольної боротьби, котрі мріяли про незалежність України, боролись і страждали за цю святу ідею, потім жертовно трудилися для розбудови незалежної держави, а тепер нещодавно відійшли до Господа, передавши наступному поколінню естафету праці для України. Це – Ярослава Заневчик, Богдана Пилипчук, Надія Мудра, Ольга Гладун.

Адже, святкуючи День Незалежності України, ми повинні гідно, побожно згадувати саме тих, хто виборював незалежність, хто поклав своє життя на вівтар цієї віковічної ідеї.

Вихідного дня затишну залу Львівського Музею етнографії та художнього промислу вщерть заповнили небайдужі краяни, як ті, хто знав і шанував цих воістину героїчних і жертовних українок, так і ті, хто прагне знати наших героїнь, які донедавна жили поміж нас, а тепер відійшли до Господа.

У залі врочисто зазвучали церковні дзвони, перегукуючись із словами ведучої Люби Шумської, яка нагадала присутнім слова відомого львівського поета Зеновія-Тараса Масного:

Дзвони пам'яті в наших душах,
Дзвони пам'яті в наших серцях.
Із минулого у прийдешнє
Дзвони пам'яті торують шлях.

Вечір пам'яті відкрив, поблагословив і провів спільну молитву отець Михайло Димид.

Лужанки Лідія Купчик і Марта Лунь коротко нагадали присутнім біографії наших посестер, котрі стояли біля колиски Ліги Українських Жінок, які створювали цю патріотичну жіночу організацію та невтомно працювали в ній. Докладніше їхні життєві шляхи описані в репрезентованих на вечорі окремих книжечках про них авторства Лідії Купчик.

Пройшовши тернистий шлях активної боротьби за волю України, винісши численні переслідування, катування та довгі роки ув'язнення, ці жінки не втратили віри в незалежність України, всім серцем привітали її проголошення і з головою поринули в працю задля розбудови української держави. Не дбаючи про власний комфорт і відпочинок, вони, не покладаючи рук трудилися для України.

І коли ми відвідуємо величавий меморіал невинноубієнним на 55 полі Янівського цвинтаря та деякі пам'ятники борцям за волю України, чи беремо в руки унікальний трьохтомний енциклопедичний довідник "Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр." або інформативні історичні календарі, чи оглядаємо чудовий мистецький альбом народної вишивки – згадуймо, що це – частинки душі наших незабутніх Ярослави Заневчик, Богдани Пилипчук, Надії Мудрої, Ольги Гладун та інших.

Про це говорила на вечорі засновниця Всеукраїнської Ліги Українських Жінок, багатолітня голова Всеукраїнської та Львівської обласної організації, а нині почесна голова ВЛУЖ Дарія Гусяк. Людина, що все своє життя посвятила служінню України, багатолітній політв'язень, яка провела в ув'язненні повних 25 років, здатна якнайповніше оцінити служіння своїх уже відійшовших посестер!

Щирими й зворушливими були виступи письменника й громадського діяча професора Любомира Сеника, письменника й редактора численних патріотичних видань Миколи Дубаса, заступника директора Фонду св.Володимира Лесі Крип'якевич, співголови Львівської обласної організації ВЛУЖ Мирослави Кушнір, лужанки Ольги Пакалюк та інших.

А чудова поетеса Розалія Тарнавська свою шану згаданим героїням висловила зворушливими поезіями.

Знаменно, що згадані невтомні трудівниці-патріотки працювали не лише в Лізі Українських Жінок, а були членкинями інших патріотичних організацій. І в цьому їхня велика заслуга, адже вони були місточками єднання різних патріотичних організацій.

Продовжуючи традицію єднання, вечір пам'яті спільно організовували Ліга Українських Жінок та Фонд св.Володимира. Технічне забезпечення показу фотодокументів здійснив заступник координатора проекту Фонду "Діалог поколінь" Святослав Турканик. Світлини робив працівник Фонду св.Володимира, син колишньої членкині Ліги Українських Жінок св.п.Марії Калиняк Марко Калиняк. Солодкий стіл організували волонтери Фонду св.Володимира Оксана Слобода та Марія Бачинська.

Великої врочистості й святковості надавали вечору мистецькі виступи "Духовного квартету" у складі Ольги Стефанко, Анни Гусак, Андрія Гули і Руслана Гули та вельми талановитої співочої родини Юрія, Лесі й Даниїла Остюків, а також майстерне виконання поетичних творів Любою Шумською.

Отак, святкуючи наше найбільше державне свято, згадали славні діла наших попередників. Спільно дбаймо, щоб не погас світильник цих світлих постатей!



Згадано історичну подію

З нагоди 1025-літнього ювілею Хрещення Руси-України Львівська Ліга Українських Жінок запропонувала звернути увагу на важливі віхи історії Української Церкви. У березневі дні згадали подію, яка відбувалася 8-10 березня 1946 року і мала важкий вплив на життя Церкви й народу.

9 березня 2013 р. у залі Музею історії релігії відбувся спільний захід Інституту Історії Церкви, Ліги Українських Жінок та Музею історії релігії – культурно-просвітницький вечір пам'яті про Львівський псевдособор 1946 року та його наслідки.

Присутніх від імені Преосвященного Владики Венедикта привітав і поблагословив о.Юрій Васьків.

Про те, ким було задумано, як готувався і відбувся Львівський псевдособор, що став апогеєм трагічних подій для Української Греко-Католицької Церкви, проголосивши її ліквідацію, розповіла кандидат історичних наук, виконувач обов'язків директора Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету Світлана Гуркіна.

Було продемонстровано слайди із кінохроніки собору 1946 року та короткий документальний фільм "Псевдособор на Святоюрській горі".

Як відбилася війна проти УГКЦ на долях людських, зокрема на долях священичих родин, розповіла менеджер Інституту Історії Церкви зі зв'язків з громадськістю, завідувач музею Йосифа Сліпого Ірина Коломиєць.

Голова Львівської міської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик, яка багато уваги приділяє плеканню історичної пам'яті, зокрема історії Української Церкви в ХХ столітті, навела конкретний приклад мучеництва отців Володимира і Романа Лисків, наголосивши, що їхній мартиролог був типовим для галицького священства.

Зворушливо звучав уривок із поеми "Романе, де Ти?" сестри священномученика Романа Лиска Володимири Лиско-Купчик у виконанні студентки Національного лісотехнічного університету України Христини Голиш.

Тепло присутні зустріли дочку Блаженного священномученика Романа Лиска Звениславу Карпяк, його внучку Віру Бронзей та правнучку Софію Бронзей, яка подарувала присутнім соло на флейті.

Весь вечір супроводжувався чудовою музикою, яку дарувала присутнім відома талановита музична родина Юрія, Лесі та Даниїла Остюків.

Надзвичайно проникливу й щиру "Молитву за народ" (муз.В.Квасневського, сл.М.Гатали-Квасневської) виконала учениця Дитячої музичної школи №8 бандуристка Ірина Поломана.

У канву гідного вшанування історичної пам'яті про долю Української Церкви гарно вплелася розповідь керівника проектів із зв'язків з громадськістю видавництва "Місіонер" Марії Городечної, яка розповіла про подвижницьку працю на ниві історичної пам'яті й плекання духовності видавництва "Місіонер" та його вагомі здобутки, з яких можемо черпати багаті знання та надихаючу силу духа.

Заключним, могутнім і надихаючим, акордом вечора стали духовно-патріотичні промови-настанови всечесних отців Зиновія Хоркавого та Віталія Дуткевича.

Ведучою урочистого дійства була членкиня Ліги Українських Жінок Любов Шумська.

Отак спільно, вдумливо й побожно львівська громада згадала вагому сторінку історії Української Греко-Католицької Церкви, яку совєтська влада жорстоко нищила, проте не змогла знищити. УГКЦ жила в підпіллі, і не лише жила, а й діяла, розвивалася і явила світові величний феномен стійкості й незнищенності, рівних якому світ не бачив.

Переглянувши одну сторінку нашої історії, такої драматичної і доленосної, ми повинні знову й знову задуматися над сьогоденням і над нашими у ньому обов'язками. Цьому добре посприяв проведений вечір пам'яті.



Вшанування пам'яті Великого Українця

8 грудня 2012 року з ініціативи Ліги Українських Жінок і Народного музею Тараса Шевченка Палацу мистецтв в актовій залі Музею етнографії відбувся урочистий вечір, присвячений 140-річчю від дня народження видатного українського письменника Богдана Лепкого.

Богдан Лепкий

Богдан Лепкий – це вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, талановитий художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч.

Такими є іпостасі цього видатного українця, ім'я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім'я надто мало згадується й недостатньо пошановується.

Щоб дещо компенсувати цю несправедливість та вшанувати пам'ять Великого Українця і було зорганізований цей вечір, що відбувся при переповненій залі.

Ведучою вечора і разом з тим натхненною виконавицею поезій Богдана Лепкого була членкиня Ліги Українських Жінок Любов Шумська. Про життєвий і творчий шлях видатного Українця розповіла голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик, а науковий працівник Народного Музею Шевченка Анна Станицька зробила цікаву доповідь про широку, духовно насичену Шевченкіану Богдана Лепкого. Представниці молоді – сестри Віра й Христина Голиш – талановито декламували поезії Богдана Лепкого. Зворушливо звучали фонограми пісень на слова Б.Лепкого у виконанні відомих українських співаків.

Несподіваним і цікавим був виступ музикознавця Оксани Захарчук, рід якої є спорідненим з родом Лепких.

Технічне забезпечення й світлини здійснював Ростислав Купчик.

Весь вечір пройшов на високій емоційній хвилі, гідній пам'яті такої неперевершеної, визначної постаті, якою є наш славний Богдан Лепкий.



14 жовтня 2012 року з ініціативи Ліги Українських Жінок відбулося урочисте відзначення 80-літнього ювілею членкині ЛУЖ та чудової поетеси Розалії Тарнавської.

Ведуча Лідія Купчик коротко нагадала біографію Розалії Тарнавської, наголосивши, що вельми символічним є день народження ювілярки, яка народилася у празник Покрова Пресвятої Богородиці, у день, який вважається днем народження доблесної Української Повстанської Армії. Тож не дивно, що славним воїнам УПА поетеса присвятила окрему збірку поезій "Здобути волю поклялися".

Святкові виступи розпочали щирі друзі ювілярки – вокальне тріо у складі Ольги Стефанко, Анни Гусак і Олексадра Ласовського, які виконують немало творів на слова Розалії Тарнавської. А скрипаль Євген Сов'як подарував ювілярці і присутнім зворушливу "Мелодію" М.Скорика.

Багато гарних поезій Розалії Тарнавської натхненно виконали лужанки Іванна Корнецька й Любов Шумська, а пісні на її слова виконували Галина Лялька, Ольга Стефанко та Надія Кузик.

Від Ліги Українських Жінок ювілярку вітала Марта Лунь, а потім було багато вітань від різних літературних і громадських організацій, друзів і прихильників її поезії.

На завершення святкового вечора Розалія Тарнавська зворушено дякувала присутнім, а члени її родини організували гарне частування.



Ювілей, що здатний надихати

23 вересня 2012 року патріотична громадськість Львова зібралася на неординарне свято, ініційоване Львівською Лігою Українських Жінок, – 90-літній ювілей скромної, проте загальношанованої львів'янки Богдани Пилипчук. Її ім'я не надто відоме, але її постать зібрала представників багатьох громадських організацій. Простора світлиця ЛКП "Айсберг" ледве могла вмістити всіх, хто прийшов привітати ювілярку. Адже пані Богданка (саме так усі її називають!) є активним членом як Ліги Українських Жінок, так і "Просвіти", "Рідної Школи", Союзу Українок та членом Об'єднання самодіяльних художників і народних майстрів при Львівському державному обласному центрі народної творчості.

Світлиця "Айсберг" потонула у квітах, кілька годин лунали щирі вітання від різних організацій, приватних осіб, родини… Зворушливими були виступи Марти Бретун та Ірини Шуль, Стефана Горечого й Оксани Семенюк, Марти Лунь й Іванни Корнецької, Орислави Хомин і Ростислави Федак, Люби Шумської й Софії Перетятко та багатьох інших.

Ведучою дійства була Лідія Купчик.

Натхненні пісні дарували ювілярці члени славного вокального колективу "Відгомін" під керівництвом Богдани Сімович (це представниці когорти тих, хто пройшов довгий і героїчний шлях, хто є справжніми посестрами по духу пані Богданки) та хору "Рута" під орудою Андрія Гули, а також "Духовне тріо" у складі отця-диякона Андрія Гули, Ольги Стефанко й Анни Гусак. Зворушливого вірша присвятила ювілярці поетеса Розалія Тарнавська…

Цікавим і вельми полум'яним був виступ самої ювілярки, яка говорила не про себе, а про самовідданість українській справі свого героїчного покоління та закликала відроджувати славні традиції патріотизму задля розбудови Української Держави.

Знову й знову подивляли присутні силу духу цієї тендітної старшої пані, яку часто бачили у вирі різних добрих українських справ.

Не можна не схилити голову перед її всепоглинаючою любов'ю до України та молодечим запалом, що не згасає з літами. Думається, що задля якоїсь вищої місії Господь дарує їй довгі літа, світлу пам'ять і неймовірну силу духу.

Під час святкової імпрези було презентовано книгу Лідії Купчик про ювілярку під заголовком "Українським духом окрилена", яка висвітлює героїчну життєву дорогу пані Богдани Пилипчук.



15 червня 2012 року з ініціативи Ліги Українських Жінок відбулася презентація книжки Розалії Тарнавської «Сумовитий звук трембіти».

Це сьома збірка поезій самобутньої львівської поетеси, члена Української асоціації письменників, об’єднання «Письменники Бойківщини» та членкині ЛУЖ Розалії Тарнавської.

Ведуча Лідія Купчик коротко нагадала біографію Розалії Тарнавської.

Інженер за фахом, Розалія Тарнавська плідно працює на ниві поезії. Як тонкий лірик і полум’яний патріот, поетеса оспівує красу рідної землі та чуйно реагує на всі як радісні, так і болючі явища нашого життя. І не лише реагує. А й ненав’язливо радить, закликає покращувати наше сьогодення. Її поезія – це і бальзам для зболених душ, і дороговказ до дії.

У цьому присутні переконувалися, слухаючи поезії Розалії Тарнавської у виконанні Іванни Корнецької та Олесі Лотиш, а також пісні на слова поетеси у виконанні Галини Ляльки, Надії Кузик та Яреми Ванчицького.

Сердечно привітали пані Розалію із виходом нової книжки члени чоловічого квартету "Експромт" у складі Андрія Гули, Руслана Гули, Назара Запотічного та Андрія Гладьо, які талановито

Тепло зустріли присутні виступ самої поетеси, а також багатьох друзів і прихильників її таланту.



Відзначення 130 роковин о.Володимира Лиска в Кам’янці-Бузькій

21 вересня 2012 року, в світлий празник Різдва Богородиці, у м.Кам’янці-Бузькій Львівської області було відзначено 130-ті роковини від народження видатного українського душпастиря Володимира Лиска, який народився в цьому місті в цей празник.

Таке відзначення ініціювали нащадки великого роду Лисків та знайшли добре розуміння й співпрацю місцевої влади.

Отож святкового дня до Кам’янки-Бузької з’їхалися численні представники роду Лисків. Вони взяли участь у Архиєрейській Святій Літургії з нагоди освячення бічного престолу Українського Чудотворця, Блаженного священномученика Миколая Чарнецького в соборі Преображення Господнього УГКЦ.

Літургію очолив правлячий Архиєрей Сокальсько-Жовківської Єпархії Преосвященний Владика Михаїл Колтун. Співслужили Владиці десять священиків.

Настоятель храму о.Володимир Касіян привітав присутніх із пам’ятною датою – 130-річчям від народження славного земляка о.Володимира Лиска та 130-річчям освячення Кардиналом Сильвестром Сембратовичем міського храму Різдва Пресвятої Богородиці, побудованого стараннями отця-декана Михаїла Цегельського, який став тестем о.Володимира Лиска.

Після Святої Літургії нащадки роду Лисків та представники громадськості мали зустріч у місцевому кафе, де ділилися споминами-інформацією про славних осіб селянського роду Лисків, з якого Божею волею вийшло семеро священиків.

Потім спільно відвідали Історико-краєзнавчий музей Кам’янеччини, де директор музею Оксана Грицишин провела цікаву екскурсію.

Опісля заступник голови райдержадміністрації Орися Литвин в актовому залі загально-освітньої школи №3 провела зустріч представників влади, лідерів громадськості, вчителів етики й християнської моралі з нащадками родини Лисків. Зустріч поблагословили священики УГКЦ о.Борис Гороховський та о.Юрій Мовчан.

На цій зустрічі голова Львівської міської організації Всеукраїнської Ліги Українських Жінок, внучка о.Володимира Лиска, Лідія Купчик презентувала перед присутніми свою книжку «Життєносні стовпи Церкви». Зі спогадами виступив доцент Національного лісотехнічного університету України, внук о.Володимира та син Блаженного священномученика Романа Лиска, Любомир Лиско та колишній учасник української дивізії «Галичина» Василь Лиско, найстарший член роду, який мешкає на тому обійсті, де народився 130 літ тому Володимир Лиско.

Святкового настрою додавали чудові виступи шкільної молоді, які натхненно виконували пісні й вірші до теми.



Реквієм по жертвах терору 1941 року

6 липня 2012 р. у світлиці "Айсберг" у Львові з ініціативи Ліги Українських Жінок відбувся реквієм по жертвах терору 1941 року.

Не маємо права забувати трагічні події, які мали місце у Львові в червні 1941 року. Коли перед натиском німецьких військ радянська влада покинула Львів, львів'яни кинулися до тюрем, куди більшовиками було запроторено тисячі людей з усіх районів Львівщини. Коли совєтські окупанти поспішно покинули місто, у всіх була надія на звільнення численних в'язнів. Та цю надію змінив нечуваний жах і розпач. Ті, що кинулися до тюрем, виявили у них тисячі неймовірно спотворених тіл закатованих мирних людей.

Почали поминальне дійство спільною молитвою за невинноубієнних під проводом отця Михайла Сулика. Докладно згадали події червня 1941 року та конкретних осіб, які впали жертвами большевицького терору. Слухали спогади очевидців тих жахливих подій. Особливо зворушливою була розповідь п.Ольги Попадин, колишнього політв'язня, учасника "Процесу-59", якій саме у трагічні дні 1941 року довелося перебувати в одній із львівських тюрем.

Емоційного, урочисто-скорботного настрою додавали зворушливі поезії у виконанні Любові Шумської, Лідії Купчик, Розалії Тарнавської, Тараса Масного, сестер Віри й Христини Голиш та пісні у виконанні Яреми Ванчицького, соліста хору "Нескорені".

Завершився реквієм спільним виконанням Гімну "Ще не вмерла Україна".



Пам'яті патріярха Йосифа Сліпого

17 лютого 2012 р., саме в день уродин патріярха Йосифа Сліпого, у приміщенні Музею історії релігії відбувся вечір пам'яті видатного Патріярха.

Вечір відбувся за участю і з благословенням о.Зиновія Хоркавого, настоятеля храму Пресвятої Богородиці - Володарки України.

Про походження й здобуту Й.Сліпим якнайвищу освіту розповіла голова Львівської міської Ліги Українських Жінок Лідія Купчик.

Здобувши освіту в університетах Львова, Інсбрука й Риму, Йосиф Сліпий став доктором теології і доктором філософії. Будучи професором і ректором Духовної Семінарії, а згодом і Богословської Академії, Йосиф Сліпий самовіддано працював над підняттям духовного й освітнього рівня українського народу. Після смерті митрополита Шептицького очолив Українську Греко-Католицьку Церкву.

Про мартиролог УГКЦ та 18-літню хресну дорогу Йосифа Сліпого розповіла монахиня Чину св.Василія Великого с.Володимира Максимів.

Мужньо витримуючи жахливі репресії безбожної комуністичної влади, ув'язнений митрополит Сліпий гідно й послідовно обстоював права УГКЦ, про що переконливо свідчать вражаючі сторінки його кримінальних справ.

Про "ватиканський" період життя Патріярха та його феноменальні діяння задля розбудови Української Церкви розповів отець-доктор Ігор Галей, священик храму св.Климента-папи та викладач Українського Католицького Університету.

9 лютого 1963 року Йосиф Сліпий у супроводі представників Ватикану і КДБ прибув до Риму й оселився у Ватикані, де далі обстоював права Української Церкви та з неймовірною для його віку (йому на той час виповнилося 72 роки) енергією дбав про її розвиток.

Про діяння, прагнення та настанови Патріярха гласить нам інформативний і зворушливий "Заповіт" цього самовідданого й стійкого Ісповідника віри, цитати з якого прозвучали у виконанні сестер Віри й Христини Голиш, котрі також натхненно декламували поезії Зиновія-Тараса Масного та Тетяни Домашенко, присвячені діячам Української Церкви й християнам взагалі. Тепло зустріли присутні і самого автора – поета Зиновія-Тараса Масного, доцента Львівського національного медичного університету, лауреата літературної премії ім.І.Франка.

Урочисте дійство супроводжувалося духовними творами у виконанні чудової музикальної родини Остюків – п.Юрія, п.Лесі та юного соловейка Даниїла. Чарівними звуками органу, двох труб, фортепіано й задушевного вокалу славили вони Господа Бога та вірного Ісповідника віри Йосифа Сліпого.

На завершення урочистого дійства тріо Остюків і вся зала звернулися до Господа з просьбою "Боже великий, єдиний, нам Україну храни!"



Вшановано невшанований ювілей

Цей 2011 рік був роком ювілейним для нашої Держави. 20 років виповнилося Незалежній Україні! 24 серпня було проголошено Незалежність України, а в грудні відбулася воістину доленосна подія – Всеукраїнський референдум та вибори українського президента.

На жаль, надто мало уваги в сучасній Україні приділялося відзначенню таких славних ювілеїв. День Незалежності пройшов прикро формально, в Києві ознаменувався протистояннями святкуючих людей із "правоохоронними" силами, в Харкові святкували того дня "день города Харькова" – все по-російськи і ні згадки про День Незалежності і т.д. і т.п.

Відзначення Дня свободи, проголошеного президентом В.Ющенком на честь Помаранчевої революції взагалі заборонили.

І так само прикро відзначили (точніше – не відзначили) ювілей референдуму 1991 року. Скупими словами згадали цю доленосну подію по радіо і телебаченні – і ніяких гідних урочистостей! Президент того дня відвідував Ізраїль, а прем'єр-міністр брав участь у якихось заходах футболістів…

А значення референдуму 1991 року важко переоцінити. Ухвалення Акта про державну незалежність, безумовно, мало величезне значення, але насправді незалежною Україна стала лише після 1 грудня. 24 серпня незалежність була проголошена Верховною Радою, але історія знає випадки, коли наступні парламентарі скасовували рішення, ухвалені попередниками. До того ж, хоча вищий представницький орган має конституційне право виступати від імені народу, але парламент — це не народ. 1 грудня за незалежність проголосував саме народ, який є єдиним джерелом влади, і воля якого священна. Тепер вже ні в кого не могло бути сумніву, що український народ хоче мати свою самостійну державу!

Тож Львівська Ліга Українських Жінок прагнула хоч трохи виправити такі упущення, таку збайдужілість. Нами було ініційовано радіопередачу по обласному радіо в програмі "Основа" відомої львівської журналістки Аліни Литвинової. Згадали події 1 грудня та їхнє значення для України, поетеса Розалія Тарнавська читала свої зворушливі вірші, присвячені цій події, а соліст хору "Нескорені" Ярема Ванчицький дарував слухачам патріотичні пісні.

Також 2 грудня Ліга Українських Жінок провела урочистий вечір, присвячений ювілею референдуму, на який запрошувалися всі бажаючі. На наше запрошення відгукнулися, переважно, представники старшого покоління, але, сподіваємося, що піднесеність, наснагу, отриману в ході цього заходу, вони зуміють ширити серед широких мас.

За нашою усталеною традицією урочистість почалася звертанням до Господа Бога, щоб перебував із нами, щоб керував нашими умами і серцями. Відомий у Львові ревний душпастир і щирий патріот о.Зиновій Хоркавий поблагословив святкове зібрання.

Ведучими дійства були Лідія Купчик і Марта Лунь, які згадали, як відбувалися грудневі події 1991 року. Адже після проголошення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України, в результаті якого УРСР перестала існувати, Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М.Горбачовим не втрачало надій на укладення нового союзного договору і вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події.

Щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність, Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. На цьому референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти лише на одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Підсумки референдуму перевершили найоптимістичніші сподівання: 90,32 % громадян, що взяли участь у ньому, підтримали Акт проголошення незалежності. У 19 областях та у місті Києва за створення держави висловилися понад 90% громадян.

Президент Сполучених Штатів Буш у телефонній розмові–привітанні Леоніда Кравчука з обранням на посаду Президента назвав ці результати приголомшливими.

Підтвердженням тези про доленосність грудневого референдуму є та важлива обставина, що до 1 грудня формально незалежну Україну не визнала жодна держава світу. Протягом грудня Україну визнали більше сорока країн.

Також варто пам'ятати, що цілком могло статися, що українці святкували б День незалежності не 24 серпня, а 1 грудня. Питання, з якого дня починати відлік новітньої історії держави, було темою доволі жвавої дискусії. Переважала то одна дата, то друга. Несподівано поклав край суперечкам у Верховній Раді депутат Дмитро Павличко, який висунув досить несподіваний аргумент: «Святкувати влітку набагато приємніше, ніж узимку. Сніг, чи мороз, чи навіть дощ можуть зіпсувати урочистості». Цей аргумент видався депутатам дуже переконливим.

Це і ми всі визнаємо… Проте це не зменшує потреби пам'яті й пошанування подій 1 грудня 1991 року. Це початок нової сторінки нашої історії.

Тому організатори ювілейного вечора в Лізі Українських Жінок намагалися наповнити урочисте дійство інформаційним змістом, конкретними спогадами-роздумами та духовною піднесеністю.

Із глибоким аналітичним і патріотичним словом виступив львівський науковець і громадський діяч професор Степан Трохимчук. Свої вірші читали поети Розалія Тарнавська, Зиновій-Тарас Масний і Василь Федько. Пісенні твори натхненно виконували Ярема Ванчицький і Ольга Стефанко. Їхні художні виступи перепліталися із зворушливими спогадами про їхню участь і переживання в грудневі дні 1991 року.

І в більшості виступів червоною ниткою проходила думка, що про своє волевиявлення 1991 року ми повинні пам'ятати не лише в дні річниць і ювілеїв. Про це ми повинні думати повсякчас, адже, зробивши свій вибір незалежності держави УКРАЇНА, ми прийняли і зобов'язання на себе – це зобов'язання дбати про свою державу, служити їй, любити її.



Відзначено 10-ліття візиту Папи Івана Павла ІІ
та беатифікації українських священномучеників

У неділю 26 червня 2011 р., в 10-ту річницю вікопомного візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ, у м.Городку Львівської обл. відбулася визначна подія – освячення на цвинтарі символічної могили Блаженного священномученика Романа Лиска, який народився в Городку, і з Городка забрали його ворожі сили. Не відомо, куди поділи прах отця, замученого в 1949 році в тюрмі на Лонцького у Львові. Тож споруджено символічну його могилу з чудовим пам'ятником роботи львівського скульптора Андрія Дацка.

В освяченні могили взяли участь священики з різних храмів і різних конфесій Городоччини та приїжджий із Львова отець-доктор Михайло Димид.


Того ж дня в Народному Домі Городка відбулася святочна академія, присвячена вшануванню пам'яті отців Петра Вергуна й Романа Лиска, а також презентація книги Лідії Купчик "Життєносні стовпи Церкви", в якій є розповіді про 21 достойного душпастиря, в тому числі про чотирьох видатних священиків (оо.Ігнатія Цегельського, Володимира Лиска, Романа Лиска та Василя Галія), тісно пов'язаних з історією м.Городка.

Про священномучеників-городківчан розповідали Іванна Хома та Наталія Немировська. Цікавими були виступи Лідії Купчик, Марії Городечної, Марії Галій, Любомира Лиска, міського голови Миколи Савки, представників районної адміністрації, а також гостя із Золочівщини поета-аматора Івана Стеця.

Дійство прикрасили: духовний спів семінаристів Львівської Духовної семінарії св.Духа та святковий концерт, здійснений силами мистецьких колективів Городка і сіл Городоцького району (сс. Братковичі, Дроздовичі, Верещиця) за режисурою Галини Глушко, яка проводила святкове дійство.

В урочистостях прийняли участь члени родини о.Романа Лиска та численні гості із Львова.



Вшановано пам'ять Маркіяна Шашкевича

3 червня 2011 р. Львівською міською Лігою Українських Жінок було урочисто вшановано пам'ять Маркіяна Шашкевича, 200-ліття з дня народження якого будемо відзначати в листопаді 2011 року, а на червень припадає день його смерті.

Отець Маркіян Шашкевич – український письменник, поет-зачинатель нової української літератури в Галичині, священик, що першим заговорив до парохіян зрозумілою рідною мовою, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель та української мови.

Святкову імпрезу освятив молитвою і благословенням о.Олег Зубик, настоятель храму св.Андрія і Йосафата, що на Левандівці.

У ході урочистого дійства, яке вели Лідія Купчик і Марта Лунь, було висвітлено основні віхи життя і діяльності о.Шашкевича, відзначено його видатну роль в українській історії.

Вагомим і зворушливим було те, що шану Великому Українцеві складала молодь – учасники літнього табору "Цікаві канікули", який протягом останніх літ діє на Левандівці під самовідданим і натхненним проводом лужанки Марти Лунь.

Учасники таборування пройшли стежками Маркіяна Шашкевича, відвідали його музеї і пам'ятники, а на цій святковій урочистості демонстрували знання його творів, читали вірші, співали пісні на його слова. Особливе захоплення присутніх викликали солоспіви у виконанні Юлі Бегінської та "Русланові псалми" Шашкевича у виконанні регента храму св. Андрія і Йосафата Андрія Семеніва.



Вшановано пам'ять Дмитра Паліїва

15 травня 2011 р. у Львові врочисто відкрито меморіальну таблицю, присвячену видатному діячеві Січового Стрілецтва, активісту Листопадового Чину, військовику Української Галицької Армії та Української Військової Організації, співорганізатору дивізії "Галичина", редактору і видавцю патріотичних часописів Дмитрові Паліїву.

Все своє свідоме життя Дмитро Паліїв (1896-1944) присвятив боротьбі за волю України. І свій талант як публіциста, літератора й редактора теж поклав на вівтар цієї ідеї.

Варто нагадати, що відкриттю цієї таблиці передував вихід у світ ґрунтовної монографії "Дмитро Паліїв", яку видало у Львові Наукове товариство ім.Шевченка, а презентацію цього видання провела Львівська Ліга Українських Жінок.

Відповідальним редактором цього видання виступив доктор історичних наук Олег Купчинський, а основною, інформативною, базою книги є праця д-р Наталії Іщук-Пазуняк.

Зі сторінок цієї великої монографії постає перед нами надзвичайно колоритна постать сотника Дмитра Палієва, який свою кар'єру в рядах Січових Стрільців розпочав, маючи 18 літ. Маючи 22 роки, був одним із ініціаторів Українського Центрального Військового комітету у Львові, що згодом під проводом сотника Дмитра Вітовського здійснив збройний виступ 1 листопада 1918 року. У 24 роки Паліїв – ад'ютант генерала Мирона Тарнавського, вождя Української Галицької Армії, учасник важливих державних нарад восени 1919 року. Після невдалих визвольних змагань Д.Паліїв не зрезиґнував з боротьби, а став співзасновником УВО, яка мала метою продовження боротьби за українську державність.

У міжвоєнний період, між Першою і Другою світовими війнами, Паліїв був діяльним в Українській військовій організації (УВО), в Українському національному демократичному об'єднанні (УНДО), був послом у польському парламенті, заснував нову партію "Фронт національної єдності". Одночасно з політичною діяльністю багато працював як журналіст, редагував різні часописи, зокрема, "Заграва", "Новий час", "Батьківщина", "Перемога", "Українські вісті".

З приходом німецької влади він швидко зорієнтувався, що з нацистами не можна вести української політики, але вважав за необхідне використати можливість створення військової формації для боротьби з більшовицькою Росією, тому пропагував українську дивізію "Галичина", де можна було здобути добрий вишкіл і модерну зброю. Сподівався, що дивізія "Галичина" стане в майбутньому ядром нової української армії. З дивізією "Галичина" у червні 1944 року він виїхав на фронт і там геройськи загинув 21 липня 1944 року, в околиці Княже-Ясенівці поблизу Золочева, намагаючись вирватися з т.зв. "Бродівського котла", тобто більшовицького оточення.


Тепер сотник Дмитро Паліїв дивиться на нас із гарної меморіальної таблиці, встановленої на будинку по вулиці Винниченка, де в 1935-1939 рр. він жив і працював і де була Управа партії "Фронт національної єдності" та видавництво "Батьківщина". Автор меморіальної таблиці – скульптор Василь Ярич.

Представники сучасного козацтва, ветерани дивізії "Галичина" і визвольних змагань, науковці й молодь зібралися недільного дня, щоб вшанувати пам'ять славетної особистості. Вів дійство історик і громадський діяч Всеволод Іськів.

Звучали зворушливі спогади й розповіді про буремні дні, в яких брав участь Дмитро Паліїв. Тепло згадали і його дочку Христину Паліїв-Турченюк, яка, хоч живе поза Україною, багато робить для України. Вона не лише ініціювала видання згаданої книги "Дмитро Паліїв" і встановлення цієї меморіальної таблиці, а й долучається до багатьох доброчинних проектів. Зокрема, пані Христина фінансово підтримувала проведення дитячого екскурсійного табору "Цікаві канікули", які проводила Львівська Ліга Українських Жінок, зустрічалася з дітьми табору, цікаво розповідала про героїчні змагання за волю попередніх поколінь, разом із львівськими дітьми поклонилася Т.Шевченкові в Каневі. Воістину гідно продовжує традиції свого достойного батька й гідно несе прапор любові до України!

Сподіваємося, що і всі присутні на цій урочистій акції сповнилися подібною наснагою. Можливо, приклад Дмитра Палієва допоможе і сучасникам піднятися на вищий щабель служіння Україні, чого так тепер потребує Незалежна Україна.



Незгасний слід вчительки

10 травня 2011 р. осередок ім. К.Малицької товариства "Рідна Школа" та Ліга Українських Жінок провели святкову зустріч "Незгасний слід матері-вчительки", якою доповнили, розширили рамки Свята Матері.

У святкові травневі дні, коли вшановуємо Матір Божу, Матір Вітчизну та рідну Неньку, запропонували вшановувати і вчительок, які зуміли стати матерями для своїх учнів.

Ця зустріч була присвячена 100-літтю народження вчительки Володимири Володимирівни Купчик. На благодатному прикладі цієї непересічної, жертовної львівської вчительки варто продовжити кращі традиції українського вчительства попередніх поколінь та пропагування їх серед сучасників.

У спогадах про Володимиру Купчик та роздумах про те, яким повинен бути український учитель, взяли участь Лідія Купчик, Марія Галій, Марта Лунь, Зиновій-Тарас Масний, Анна Благітка, Ірина Коваль, Любомир Лиско.

Особливо зворушливими були виступи колишніх учениць Володимири Володимирівни – Віри Блавацької-Білевич та Зіни Дичук-Остафійчук.

Святкового піднесення імпрезі надали мистецькі твори у виконанні чудової співочої родини Лесі, Юрія та Даниїла Остюків, Яреми Ванчицького, Ірини Коваль, Вероніки Купчик, Марії Галій та її учениць.

Вела дійство голова осередку ім.К.Малицької Марта Бретун.



І знову презентація книги

22 березня 2011 р. осередок ім. Костянтини Малицької товариства "Рідна Школа" провів у Будинку Вчителя презентацію книги Лідії Купчик "Життєносні стовпи Церкви".

Про книгу, історію її створення та значення, а також про власні враження розповідали: Лідія Купчик, Марта Бретун, Ірина Шуль, Марія Городечна, Звенислава Карп'як, Анна Благітка, Іванна Корнецька та Надія Кохалевич.

Імпрезу прикрасили музикою, піснями та художнім словом Ярема Ванчицький, Ірина Коваль, Софія Перетятко, Вероніка Купчик та Софійка Бронзей.

Провадила дійство голова осередку "Рідної Школи" п.Марта Бретун.



4 березня 2011 року в Музеї історії релігії
відбулася презентація книги Лідії Купчик "Життєносні стовпи Церкви".

65-та річниця Львівського псевдособору, яким злочинно була заборонена Українська Греко-Католицька Церква, шанобливе ставлення львів'ян до пам'яті про достойних душпастирів УГКЦ, а також повідомлення по радіо спричинили великий аншлаг на цій презентації. Актова зала музею не могла вмістити всіх присутніх, багатьом прийшлося стояти, та гості з надзвичайною увагою слухали розповіді про презентовану книгу, про події й осіб, у ній описаних.

Цікавими й духовно насиченими були виступи єпископа-помічника Львівської Архиєпархії владики Венедикта, отців Михайла Димида й Зиновія Хоркавого, представників львівської інтелігенції: Ігоря Калинця, Адріани Огорчак, Зиновія-Тараса Масного, Ірини Коломиєць, Софії Федини, Яреми Ванчицького, Іванни Корнецької, Марії Галій. Глибокий підсумок змісту книги та дійства презентації зробила директор музею релігії Зоряна Білик. Провадила дійство науковий працівник музею Наталія Матлашенко, розповіді автора книги Лідії Купчик і предстаника Видавництва "Місіонер" Марії Городечної супроводжувалися тематичними відео-кадрами, створеними працівниками музею.


Отак спільно й урочисто вшанували львів'яни пам'ять як 21 душпастиря, чиї долі описані в книзі "Життєносні стовпи Церкви", так і всіх достойних Отців Української Греко-Католицької Церкви, які вберегли її від знищення, розвинули й причинилися до того, що Церква ця вийшла з підпілля у вражаючій духовній величі.



20 лютого 2010 р. у Львівському Палаці мистецтв з ініціативи Ліги Українських Жінок відбулося урочисте відзначення Свята Героїнь та презентація третього тому книги-довідника “Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.” Зі сторінок цього унікального видання, матеріали до якого збирали колишні учасники визвольних змагань, численні лужанки і просто небайдужі люди, а упорядником якого є Надія Мудра, до нас приходять сотні й сотні героїчних українок.

Організатор заходу - Львівська Ліга Українських Жінок.

Автори сценарію – голова Львівської міської ЛУЖ Лідія Купчик та заступник голови Іванна Корнецька.


В урочистому дійстві брали участь:
Ведуча -- політолог-міжнародник, співачка Софія Федина,
о.Ігор Ковальчук,

народний хор "Левада" під орудою Надії Балуцької,
лужанки Лідія Купчик, Надія Мудра, Ганна Говдун,
учнівська молодь Левандівки під керівництвом Марти Лунь,
учениці школи №100 Вікторія Стадницька та Олена Лопатовська,
молода співачка Надія Кузик,
доктор філологічних наук, письменник Любомир Сеник,
кандидат історичниих наук, письменник Петро Шкраб'юк.

Присутні спільно, шанобливо й піднесено, вшанували пам'ять славних українських героїнь.



ПРИЙМІМО СВЯТО УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇНЬ !

В Україні, як молодій незалежній державі, триває процес становлення державних свят – одні свята відмирають, затихають, інші завойовують місце в серцях українців.

Наглядно видно цей процес у лютому.

День святого Валентина

У лютневі дні, коли традиційно в Україні відзначаються релігійні свята Трьох Святителів та Стрітення Господнього, тепер бурхливо вривається святкування дня святого Валентина. Здавалося б, благодатним має бути вшанування пам'яті святого Валентина, як благодатним є почитання всіх святих, але… За нібито святковим галасом втрачається не лише духовна суть свята, а й взагалі, сенс, здоровий глузд і навіть сором.

Якщо це – день святого Валентина, то мав би бути акцент на його діяннях та сентенціях, які зводилися до освячення шлюбу. Це мало б бути свято подружніх пар та наречених. Це мало б символізувати нерозривність шлюбу! Якщо це – свято кохання (бо вже часто опускається термін "святого" Валентина), то, поминувши те, що кохання має бути святом щодня, а не раз у році, варто було б акцентувати на високих почуттях і взаєможертовності, а не влаштовувати конкурси поцілунків, які нічого спільного не мають із справжніми почуттями, а, скоріше, заохочують до легковажності й розпусти.

Та все ж, це новомодне свято широко рекламується, як рекламуються усі товари (особливо, низької якості). Зрештою, уся ця популяризація, чи точніше, реклама і є комерційним актом. Адже запаморочивши молодь (і не тільки) галасом про день Валентина, бізнес отримує великі прибутки від продажу так званих подарунків, які, переважно, є непотрібом і несмаком. Тож чи варто підтримувати таку комерцію? Чи личить свої почуття комерціалізувати? Пам'ятайте: де багато галасують про почуття та демонструють їх, там насправді нема справжніх душевних чуттів. То в чому ж суть такого свята? Чого воно вчить, які почуття виховує?!

День захисника Вітчизни

23 лютого нам пропонують святкувати День захисника Вітчизни. Гордо й благородно звучить! Але ж кожне свято має мати обґрунтування своєї дати.

А чим значима для нашої Вітчизни, для незалежної України, дата 23 лютого? Та нічим, нічим добрим. Колись цього дня було створено Червону армію, яка нічого доброго Україні не несла, натомість нищила паростки української державності. Запаморочена злочинною комуно-большевицькою ідеологією, ця армія обстоювала інтереси Совєтського Союзу, а точніше інтереси однієї панівної нації, котра підкорила собі всі інші нації, котрі вдалося об'єднати у той фатальний Союз. Коли ми говоримо про День захисника Вітчизни, то повинні чесно казати, яку Вітчизну маємо на увазі – Україну, котру віками гнобили держави-сусіди, чи країну-гнобителя. Якщо ми справді є патріотами України, то повинні вшановувати тих її захисників, котрі захищали її від усіх поневолювачів, і виховувати почуття любові до України. І дату треба вибрати відповідну, коли відбулися найбільш яскраві події захисту України.

Свято Українських Героїнь

Всеукраїнська Ліга Українських Жінок, з думкою про захисників Вітчизни, пропонує відзначати в лютому Свято Українських Героїнь, яке вже має досить довгу історію та гарні традиції.

Зродилося це свято в п’ятдесятих роках ХХ ст. у діаспорі, коли ввесь світ сколихнула звістка про повстання українських політв’язнів у таборах Норильська, Воркути, Кінгіру. Найбільш вражаючою у цих подіях була участь у повстанні українських жінок, які, одягнувши вишиванки, беззбройні, з високо піднятими головами і палаючими серцями, щільними рядами виступили перед радянські танки, котрі були направлені на придушення повстання в’язнів. Жінки виступили вперед, намагаючись захистити повсталих від розправи. Думалось: на беззбройних жінок танки не підуть… Проте танки, післані нелюдами, не зупинилися, сунули вперед, і під їхніми гусеницями змовкала українська пісня, обривались життя сотень кращих дочок України…

Отоді й виникла думка започаткувати свято для вшанування українських героїнь, якими споконвіків так багата українська земля. Від 1950 року це свято відзначалося в діаспорі, адже в Україні тоді годі було думати про відзначення таких подій. Взагалі, про любов до України не прийнято було говорити, не те, щоб славити героїв-патріотів.

З 1993 року Свято Героїнь утверджується в Україні. Проте вельми повільно воно приймається. Чи бракує реклами? Звичайно, грошові мішки для цього не розв'язуються, бо таке свято не служить комерції. Чи ми вже такі мізерні й байдужі до цінностей високих? Чи прагнемо святкувати, лише отримуючи якийсь матеріальний сувенір чи дарунок, і не здатні прагнути дарунків духовних, що сповнюють серця гордістю за своїх попередниць, що надихають рівнятися на них у своєму розвитку. Чи, може, страшно усвідомити, що ми вже не здатні на високий патріотизм і геройські вчинки? Не хочеться вірити в це…

Ліґа Українських Жінок прагне якомога ширше популяризувати це величаве свято, яке несе в собі високий патріотизм та має велике виховне значення.

Свято Українських Героїнь відзначається наприкінці лютого, в останню неділю місяця. Та все ж ще виникає запитання, чому Свято Героїнь і чому в лютому?

Насамперед тому, що жіночий героїзм – це вищий ступінь героїзму. Адже жінка з природи – сотворіння делікатне, ніжне, фізично досить слабке. Кожен геройський вчинок коштує їй багато більше, як чоловікові. І все ж упродовж всієї нашої історії ми маємо подиву гідні постави жіночого героїзму. У всі важкі для нашої землі часи жінки мужньо вставали поруч чоловіків, твердо протистояли ударам ворогів чи стихій, своїм незбагненним героїзмом надихали на високі подвиги і чоловіків, оберігали їх від зневіри та занепаду духу через послані долею поразки.

Чому ж саме лютий вибрано для цього свята? Кілька об’єктивних факторів підказали такий вибір. Адже у цьому місяці народилася одна із найталановитіших і наймужніших дочок України – Леся Українка – жінка, яка продемонструвала надлюдську силу в протистоянні немилосердній недузі, усвідомлюючи свою приреченість, вона не лише не впадала у відчай сама, а палким словом кликала до мужності і подвигів здорових та сильних.

І саме у цьому місяці завершили своє земне життя славні українські патріотки Ольга Басараб, Олена Теліга, Наталка Винників, Дарія Гнатківська, Олена Антонів, Марія Лаврів, Наталія Шухевич та інші. А ще 9 лютого 1893 року народилася легендарна героїня визвольних змагань 1914-1920 рр. – Гандзя Дмитерко, яка стала символом жіночої військової звитяги.

З другого боку, є певна символічність у тому, щоб напередодні весни, коли вся природа жде пробудження і відродження, звернутись до образів жінок, котрі здатні надихнути, принести віру і надію.

Отож у ці лютневі дні звертаємо свої погляди до світлих образів українських героїнь, яких було немало в усі часи і на всіх теренах України. Згадуючи славних героїнь, вивчаючи та вшановуючи їхні приклади служіння Україні, ми сіятимемо в душі підростаючого покоління зерна справжнього патріотизму, які здатні прорости бажанням такого ж гідного служіння своєму народові. Відзначаючи це свято, ми маємо побожно згадати і вшанувати пам'ять кращих дочок України, глибше осмислити зразки героїзму, якими так багата українська історія, та вибрати для себе благодатні орієнтири на шляху гідного поступу.

Тож закликаємо всіх спільно шанувати й відзначати Свято Українських Героїнь!


P.S. 20 лютого 2010 р. урочисте відзначення Свята Героїнь відбудеться у Львівському Палаці мистецтв о 15 годині. Вхід вільний. Ласкаво просимо підтримати цей захід своєю присутністю!



Завершено урочисті відзначення роковин
Блаженного священомученика Романа Лиска

Після послаблення карантинних заходів, спричинених епідемією грипу, було проведено урочистості, присвячені о.Романові Лиску:

29 листопада – у м.Золочеві

6 грудня – у с.Колтів Золочівського р-ну

27 грудня – у с.Сасів Золочівського р-ну

В урочистостях брали участь чільні представники влади, священики, мистецькі колективи, співак і композитор Теодор Кукуруза, педагогічні колективи місцевих шкіл і багато учнів. Відчувалося, що постать Блаженного священомученика Романа Лиска не байдужа мешканцям тих населених пунктів, здатна об'єднувати людей різних політичних симпатій і різних конфесій. З великим інтересом, і навіть пієтетом, сприймали присутні книгу Лідії Купчик "Роман Лиско - блаженний слуга Бога та вірний син України". На жаль, через обмежений наклад цього видання (1000 прим.) далеко не всі бажаючі змогли отримати книгу. Однак, всі місцеві бібліотеки цю книгу одержали.



Пам’ять про Блаженного отця Романа Лиска
живе в серцях людських

На Львівщині широко відзначають 60-ту річницю відходу в Царство Небесне Блаженного священомученика Романа Лиска. Отець Лиско беатифікований разом з іншими українськими мучениками в 2001 році, є наймолодшим серед них.

Отець Роман Лиско був замордований у сумнозвісній Львівській тюрмі на Лонцького в 1949 році.

Урочисті заходи вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска відбуваються в різних населених пунктах Золочівського і Городоцького районів Львівщини та в м.Львові.

Активно підтримали проведення таких заходів районні адміністрації вказаних районів. Зокрема, безпосередню участь у підготовці взяли заступник голови Золочівської райадміністрації Олег Леськів, голова Городоцької райадміністрації Микола Савка та його заступник Володимир Бобеляк.

У селах відбулися екуменічні молебени на прославу Блаженного Отця Романа Лиска за участю греко-католицьких і православних священиків та святкові академії при вщерть заповнених залах Народних домів. В академіях широко прийняли участь молодь і діти, які втішали присутніх своїми яскравими талантами. Керували підготовкою цих імпрез у тісній співпраці голови сільрад і директори місцевих шкіл. Вельми творчо підійшли до справи пошанування пам’яті о.Романа Лиска вчителі й художні керівники, створивши величаві святочні дійства.

Щирими спогадами, художнім словом та музичними дарунками від талановитих сучасників вшанували нашого славного краянина – самовідданого душпастиря й незламного патріота. Активну участь в академіях брали рідні о.Лиска – дружина, діти, внуки й правнуки.

В рамках урочистостей репрезентовано книгу Лідії Купчик «Роман Лиско – блаженний слуга Бога та вірний син України».

4 жовтня – в селі Гончарівка Золочівського району

11 жовтня – в м.Городок

16 жовтня – у Львові в Палаці мистецтв

18 жовтня – в с.Дроздовичі Городоцького р-ну

25 жовтня – в с.Заверещиця (ст.Цунів) Городоцького р-ну

Оголошений карантин тимчасово призупинив проведення цих акцій, проте вони заплановані ще у с.Колтів Золочівського р-ну, с.Сасів Золочівського р-ну, в м.Золочів, та в с.Братковичі Городоцького району.

Дух самовідданого душпастиря й палкого патріота Романа Лиска оживає в серцях сучасників, духовно збагачує та надихає до праці в ім’я Бога й України.



Вшанування пам’яті
Блаженного священомученика Романа Лиска

2009 року маємо визначний ювілей – 60-ту річницю відходу в Царство Небесне Блаженного священомученика Романа Лиска, беатифікованого разом з іншими українськими мучениками в 2001 році.

Отець Лиско був замордований у сумнозвісній Львівській тюрмі на Лонцького в 1949 році.

Дату смерті репресивна влада подала – 14 жовтня. І хоч є сумніви в достовірності цієї дати, та вбачаємо в ній перст Божий. Свято Покрова Пресвятої Богородиці, день народження Української Повстанської Армії та одночасно день святого Романа-солодкоспівця є найвідповіднішою датою для вшанування пам’яті священика, який багато зробив для прослави Матері Божої, допомагав УПА та загинув як мученик, не зрадивши своєї віри та не видавши нікого із борців за волю України, хоч того жорстоко добивалися кати.


Урочисті заходи вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска відбудуться в різних населених пунктах Львівщини:

4 жовтня – в селі Гончарівка Золочівського району

11 жовтня – в м.Городок

16 жовтня – у Львові в Палаці мистецтв

18 жовтня – в с.Заверещиця (ст.Цунів) Городоцького р-ну

25 жовтня – в с.Дроздовичі Городоцького р-ну

15 листопада – в с. Колтів Золочівського р-ну

22 листопада – в с.Сасів Золочівського р-ну

29 листопада – в м.Золочів


Екуменічними молебенами, щирими спогадами, художнім словом та музичними дарунками від талановитих сучасників пом’янемо нашого славного краянина – самовідданого душпастиря й незламного патріота.

В рамках урочистостей буде репрезентовано книгу Лідії Купчик «Роман Лиско – блаженний слуга Бога та вірний син України».

Запрошуємо всіх людей доброї волі долучитися до вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска.


 

   Copyright ©2008-2009 Kupchyk (kupchyk.lviv.ua)