| |
|
Відзначено 10-ліття візиту Папи Івана Павла ІІ У неділю 26 червня 2011 р., в 10-ту річницю вікопомного візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ, у м.Городку Львівської обл. відбулася визначна подія – освячення на цвинтарі символічної могили Блаженного священномученика Романа Лиска, який народився в Городку, і з Городка забрали його ворожі сили. Не відомо, куди поділи прах отця, замученого в 1949 році в тюрмі на Лонцького у Львові. Тож споруджено символічну його могилу з чудовим пам'ятником роботи львівського скульптора Андрія Дацка. В освяченні могили взяли участь священики з різних храмів і різних конфесій Городоччини та приїжджий із Львова отець-доктор Михайло Димид. Того ж дня в Народному Домі Городка відбулася святочна академія, присвячена вшануванню пам'яті отців Петра Вергуна й Романа Лиска, а також презентація книги Лідії Купчик "Життєносні стовпи Церкви", в якій є розповіді про 21 достойного душпастиря, в тому числі про чотирьох видатних священиків (оо.Ігнатія Цегельського, Володимира Лиска, Романа Лиска та Василя Галія), тісно пов'язаних з історією м.Городка. Про священномучеників-городківчан розповідали Іванна Хома та Наталія Немировська. Цікавими були виступи Лідії Купчик, Марії Городечної, Марії Галій, Любомира Лиска, міського голови Миколи Савки, представників районної адміністрації, а також гостя із Золочівщини поета-аматора Івана Стеця. Дійство прикрасили: духовний спів семінаристів Львівської Духовної семінарії св.Духа та святковий концерт, здійснений силами мистецьких колективів Городка і сіл Городоцького району (сс. Братковичі, Дроздовичі, Верещиця) за режисурою Галини Глушко, яка проводила святкове дійство. В урочистостях прийняли участь члени родини о.Романа Лиска та численні гості із Львова.
Вшановано пам'ять Маркіяна Шашкевича 3 червня 2011 р. Львівською міською Лігою Українських Жінок було урочисто вшановано пам'ять Маркіяна Шашкевича, 200-ліття з дня народження якого будемо відзначати в листопаді 2011 року, а на червень припадає день його смерті. Отець Маркіян Шашкевич – український письменник, поет-зачинатель нової української літератури в Галичині, священик, що першим заговорив до парохіян зрозумілою рідною мовою, культурно-громадський діяч, речник відродження західноукраїнських земель та української мови. Святкову імпрезу освятив молитвою і благословенням о.Олег Зубик, настоятель храму св.Андрія і Йосафата, що на Левандівці. У ході урочистого дійства, яке вели Лідія Купчик і Марта Лунь, було висвітлено основні віхи життя і діяльності о.Шашкевича, відзначено його видатну роль в українській історії. Вагомим і зворушливим було те, що шану Великому Українцеві складала молодь – учасники літнього табору "Цікаві канікули", який протягом останніх літ діє на Левандівці під самовідданим і натхненним проводом лужанки Марти Лунь. Учасники таборування пройшли стежками Маркіяна Шашкевича, відвідали його музеї і пам'ятники, а на цій святковій урочистості демонстрували знання його творів, читали вірші, співали пісні на його слова. Особливе захоплення присутніх викликали солоспіви у виконанні Юлі Бегінської та "Русланові псалми" Шашкевича у виконанні регента храму св. Андрія і Йосафата Андрія Семеніва.
Вшановано пам'ять Дмитра Паліїва 15 травня 2011 р. у Львові врочисто відкрито меморіальну таблицю, присвячену видатному діячеві Січового Стрілецтва, активісту Листопадового Чину, військовику Української Галицької Армії та Української Військової Організації, співорганізатору дивізії "Галичина", редактору і видавцю патріотичних часописів Дмитрові Паліїву. Все своє свідоме життя Дмитро Паліїв (1896-1944) присвятив боротьбі за волю України. І свій талант як публіциста, літератора й редактора теж поклав на вівтар цієї ідеї. Варто нагадати, що відкриттю цієї таблиці передував вихід у світ ґрунтовної монографії "Дмитро Паліїв", яку видало у Львові Наукове товариство ім.Шевченка, а презентацію цього видання провела Львівська Ліга Українських Жінок. Відповідальним редактором цього видання виступив доктор історичних наук Олег Купчинський, а основною, інформативною, базою книги є праця д-р Наталії Іщук-Пазуняк. Зі сторінок цієї великої монографії постає перед нами надзвичайно колоритна постать сотника Дмитра Палієва, який свою кар'єру в рядах Січових Стрільців розпочав, маючи 18 літ. Маючи 22 роки, був одним із ініціаторів Українського Центрального Військового комітету у Львові, що згодом під проводом сотника Дмитра Вітовського здійснив збройний виступ 1 листопада 1918 року. У 24 роки Паліїв – ад'ютант генерала Мирона Тарнавського, вождя Української Галицької Армії, учасник важливих державних нарад восени 1919 року. Після невдалих визвольних змагань Д.Паліїв не зрезиґнував з боротьби, а став співзасновником УВО, яка мала метою продовження боротьби за українську державність. У міжвоєнний період, між Першою і Другою світовими війнами, Паліїв був діяльним в Українській військовій організації (УВО), в Українському національному демократичному об'єднанні (УНДО), був послом у польському парламенті, заснував нову партію "Фронт національної єдності". Одночасно з політичною діяльністю багато працював як журналіст, редагував різні часописи, зокрема, "Заграва", "Новий час", "Батьківщина", "Перемога", "Українські вісті". З приходом німецької влади він швидко зорієнтувався, що з нацистами не можна вести української політики, але вважав за необхідне використати можливість створення військової формації для боротьби з більшовицькою Росією, тому пропагував українську дивізію "Галичина", де можна було здобути добрий вишкіл і модерну зброю. Сподівався, що дивізія "Галичина" стане в майбутньому ядром нової української армії. З дивізією "Галичина" у червні 1944 року він виїхав на фронт і там геройськи загинув 21 липня 1944 року, в околиці Княже-Ясенівці поблизу Золочева, намагаючись вирватися з т.зв. "Бродівського котла", тобто більшовицького оточення. Тепер сотник Дмитро Паліїв дивиться на нас із гарної меморіальної таблиці, встановленої на будинку по вулиці Винниченка, де в 1935-1939 рр. він жив і працював і де була Управа партії "Фронт національної єдності" та видавництво "Батьківщина". Автор меморіальної таблиці – скульптор Василь Ярич. Представники сучасного козацтва, ветерани дивізії "Галичина" і визвольних змагань, науковці й молодь зібралися недільного дня, щоб вшанувати пам'ять славетної особистості. Вів дійство історик і громадський діяч Всеволод Іськів. Звучали зворушливі спогади й розповіді про буремні дні, в яких брав участь Дмитро Паліїв. Тепло згадали і його дочку Христину Паліїв-Турченюк, яка, хоч живе поза Україною, багато робить для України. Вона не лише ініціювала видання згаданої книги "Дмитро Паліїв" і встановлення цієї меморіальної таблиці, а й долучається до багатьох доброчинних проектів. Зокрема, пані Христина фінансово підтримувала проведення дитячого екскурсійного табору "Цікаві канікули", які проводила Львівська Ліга Українських Жінок, зустрічалася з дітьми табору, цікаво розповідала про героїчні змагання за волю попередніх поколінь, разом із львівськими дітьми поклонилася Т.Шевченкові в Каневі. Воістину гідно продовжує традиції свого достойного батька й гідно несе прапор любові до України! Сподіваємося, що і всі присутні на цій урочистій акції сповнилися подібною наснагою. Можливо, приклад Дмитра Палієва допоможе і сучасникам піднятися на вищий щабель служіння Україні, чого так тепер потребує Незалежна Україна.
Незгасний слід вчительки 10 травня 2011 р. осередок ім. К.Малицької товариства "Рідна Школа" та Ліга Українських Жінок провели святкову зустріч "Незгасний слід матері-вчительки", якою доповнили, розширили рамки Свята Матері. У святкові травневі дні, коли вшановуємо Матір Божу, Матір Вітчизну та рідну Неньку, запропонували вшановувати і вчительок, які зуміли стати матерями для своїх учнів. Ця зустріч була присвячена 100-літтю народження вчительки Володимири Володимирівни Купчик. На благодатному прикладі цієї непересічної, жертовної львівської вчительки варто продовжити кращі традиції українського вчительства попередніх поколінь та пропагування їх серед сучасників. У спогадах про Володимиру Купчик та роздумах про те, яким повинен бути український учитель, взяли участь Лідія Купчик, Марія Галій, Марта Лунь, Зиновій-Тарас Масний, Анна Благітка, Ірина Коваль, Любомир Лиско. Особливо зворушливими були виступи колишніх учениць Володимири Володимирівни – Віри Блавацької-Білевич та Зіни Дичук-Остафійчук. Святкового піднесення імпрезі надали мистецькі твори у виконанні чудової співочої родини Лесі, Юрія та Даниїла Остюків, Яреми Ванчицького, Ірини Коваль, Вероніки Купчик, Марії Галій та її учениць. Вела дійство голова осередку ім.К.Малицької Марта Бретун.
І знову презентація книги 22 березня 2011 р. осередок ім. Костянтини Малицької товариства "Рідна Школа" провів у Будинку Вчителя презентацію книги Лідії Купчик "Життєносні стовпи Церкви". Про книгу, історію її створення та значення, а також про власні враження розповідали: Лідія Купчик, Марта Бретун, Ірина Шуль, Марія Городечна, Звенислава Карп'як, Анна Благітка, Іванна Корнецька та Надія Кохалевич. Імпрезу прикрасили музикою, піснями та художнім словом Ярема Ванчицький, Ірина Коваль, Софія Перетятко, Вероніка Купчик та Софійка Бронзей. Провадила дійство голова осередку "Рідної Школи" п.Марта Бретун.
4 березня 2011 року в Музеї історії релігії 65-та річниця Львівського псевдособору, яким злочинно була заборонена Українська Греко-Католицька Церква, шанобливе ставлення львів'ян до пам'яті про достойних душпастирів УГКЦ, а також повідомлення по радіо спричинили великий аншлаг на цій презентації. Актова зала музею не могла вмістити всіх присутніх, багатьом прийшлося стояти, та гості з надзвичайною увагою слухали розповіді про презентовану книгу, про події й осіб, у ній описаних. Цікавими й духовно насиченими були виступи єпископа-помічника Львівської Архиєпархії владики Венедикта, отців Михайла Димида й Зиновія Хоркавого, представників львівської інтелігенції: Ігоря Калинця, Адріани Огорчак, Зиновія-Тараса Масного, Ірини Коломиєць, Софії Федини, Яреми Ванчицького, Іванни Корнецької, Марії Галій. Глибокий підсумок змісту книги та дійства презентації зробила директор музею релігії Зоряна Білик. Провадила дійство науковий працівник музею Наталія Матлашенко, розповіді автора книги Лідії Купчик і предстаника Видавництва "Місіонер" Марії Городечної супроводжувалися тематичними відео-кадрами, створеними працівниками музею.
Отак спільно й урочисто вшанували львів'яни пам'ять як 21 душпастиря, чиї долі описані в книзі "Життєносні стовпи Церкви", так і всіх достойних Отців Української Греко-Католицької Церкви, які вберегли її від знищення, розвинули й причинилися до того, що Церква ця вийшла з підпілля у вражаючій духовній величі. 20 лютого 2010 р. у Львівському Палаці мистецтв з ініціативи Ліги Українських Жінок відбулося урочисте відзначення Свята Героїнь та презентація третього тому книги-довідника “Українська жінка у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.” Зі сторінок цього унікального видання, матеріали до якого збирали колишні учасники визвольних змагань, численні лужанки і просто небайдужі люди, а упорядником якого є Надія Мудра, до нас приходять сотні й сотні героїчних українок. Організатор заходу - Львівська Ліга Українських Жінок. Автори сценарію – голова Львівської міської ЛУЖ Лідія Купчик та заступник голови Іванна Корнецька.
В урочистому дійстві брали участь: Присутні спільно, шанобливо й піднесено, вшанували пам'ять славних українських героїнь. ПРИЙМІМО СВЯТО УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇНЬ ! В Україні, як молодій незалежній державі, триває процес становлення державних свят – одні свята відмирають, затихають, інші завойовують місце в серцях українців. Наглядно видно цей процес у лютому. День святого Валентина У лютневі дні, коли традиційно в Україні відзначаються релігійні свята Трьох Святителів та Стрітення Господнього, тепер бурхливо вривається святкування дня святого Валентина. Здавалося б, благодатним має бути вшанування пам'яті святого Валентина, як благодатним є почитання всіх святих, але… За нібито святковим галасом втрачається не лише духовна суть свята, а й взагалі, сенс, здоровий глузд і навіть сором. Якщо це – день святого Валентина, то мав би бути акцент на його діяннях та сентенціях, які зводилися до освячення шлюбу. Це мало б бути свято подружніх пар та наречених. Це мало б символізувати нерозривність шлюбу! Якщо це – свято кохання (бо вже часто опускається термін "святого" Валентина), то, поминувши те, що кохання має бути святом щодня, а не раз у році, варто було б акцентувати на високих почуттях і взаєможертовності, а не влаштовувати конкурси поцілунків, які нічого спільного не мають із справжніми почуттями, а, скоріше, заохочують до легковажності й розпусти. Та все ж, це новомодне свято широко рекламується, як рекламуються усі товари (особливо, низької якості). Зрештою, уся ця популяризація, чи точніше, реклама і є комерційним актом. Адже запаморочивши молодь (і не тільки) галасом про день Валентина, бізнес отримує великі прибутки від продажу так званих подарунків, які, переважно, є непотрібом і несмаком. Тож чи варто підтримувати таку комерцію? Чи личить свої почуття комерціалізувати? Пам'ятайте: де багато галасують про почуття та демонструють їх, там насправді нема справжніх душевних чуттів. То в чому ж суть такого свята? Чого воно вчить, які почуття виховує?! День захисника Вітчизни 23 лютого нам пропонують святкувати День захисника Вітчизни. Гордо й благородно звучить! Але ж кожне свято має мати обґрунтування своєї дати. А чим значима для нашої Вітчизни, для незалежної України, дата 23 лютого? Та нічим, нічим добрим. Колись цього дня було створено Червону армію, яка нічого доброго Україні не несла, натомість нищила паростки української державності. Запаморочена злочинною комуно-большевицькою ідеологією, ця армія обстоювала інтереси Совєтського Союзу, а точніше інтереси однієї панівної нації, котра підкорила собі всі інші нації, котрі вдалося об'єднати у той фатальний Союз. Коли ми говоримо про День захисника Вітчизни, то повинні чесно казати, яку Вітчизну маємо на увазі – Україну, котру віками гнобили держави-сусіди, чи країну-гнобителя. Якщо ми справді є патріотами України, то повинні вшановувати тих її захисників, котрі захищали її від усіх поневолювачів, і виховувати почуття любові до України. І дату треба вибрати відповідну, коли відбулися найбільш яскраві події захисту України. Свято Українських Героїнь Всеукраїнська Ліга Українських Жінок, з думкою про захисників Вітчизни, пропонує відзначати в лютому Свято Українських Героїнь, яке вже має досить довгу історію та гарні традиції. Зродилося це свято в п’ятдесятих роках ХХ ст. у діаспорі, коли ввесь світ сколихнула звістка про повстання українських політв’язнів у таборах Норильська, Воркути, Кінгіру. Найбільш вражаючою у цих подіях була участь у повстанні українських жінок, які, одягнувши вишиванки, беззбройні, з високо піднятими головами і палаючими серцями, щільними рядами виступили перед радянські танки, котрі були направлені на придушення повстання в’язнів. Жінки виступили вперед, намагаючись захистити повсталих від розправи. Думалось: на беззбройних жінок танки не підуть… Проте танки, післані нелюдами, не зупинилися, сунули вперед, і під їхніми гусеницями змовкала українська пісня, обривались життя сотень кращих дочок України… Отоді й виникла думка започаткувати свято для вшанування українських героїнь, якими споконвіків так багата українська земля. Від 1950 року це свято відзначалося в діаспорі, адже в Україні тоді годі було думати про відзначення таких подій. Взагалі, про любов до України не прийнято було говорити, не те, щоб славити героїв-патріотів. З 1993 року Свято Героїнь утверджується в Україні. Проте вельми повільно воно приймається. Чи бракує реклами? Звичайно, грошові мішки для цього не розв'язуються, бо таке свято не служить комерції. Чи ми вже такі мізерні й байдужі до цінностей високих? Чи прагнемо святкувати, лише отримуючи якийсь матеріальний сувенір чи дарунок, і не здатні прагнути дарунків духовних, що сповнюють серця гордістю за своїх попередниць, що надихають рівнятися на них у своєму розвитку. Чи, може, страшно усвідомити, що ми вже не здатні на високий патріотизм і геройські вчинки? Не хочеться вірити в це… Ліґа Українських Жінок прагне якомога ширше популяризувати це величаве свято, яке несе в собі високий патріотизм та має велике виховне значення. Свято Українських Героїнь відзначається наприкінці лютого, в останню неділю місяця. Та все ж ще виникає запитання, чому Свято Героїнь і чому в лютому? Насамперед тому, що жіночий героїзм – це вищий ступінь героїзму. Адже жінка з природи – сотворіння делікатне, ніжне, фізично досить слабке. Кожен геройський вчинок коштує їй багато більше, як чоловікові. І все ж упродовж всієї нашої історії ми маємо подиву гідні постави жіночого героїзму. У всі важкі для нашої землі часи жінки мужньо вставали поруч чоловіків, твердо протистояли ударам ворогів чи стихій, своїм незбагненним героїзмом надихали на високі подвиги і чоловіків, оберігали їх від зневіри та занепаду духу через послані долею поразки. Чому ж саме лютий вибрано для цього свята? Кілька об’єктивних факторів підказали такий вибір. Адже у цьому місяці народилася одна із найталановитіших і наймужніших дочок України – Леся Українка – жінка, яка продемонструвала надлюдську силу в протистоянні немилосердній недузі, усвідомлюючи свою приреченість, вона не лише не впадала у відчай сама, а палким словом кликала до мужності і подвигів здорових та сильних. І саме у цьому місяці завершили своє земне життя славні українські патріотки Ольга Басараб, Олена Теліга, Наталка Винників, Дарія Гнатківська, Олена Антонів, Марія Лаврів, Наталія Шухевич та інші. А ще 9 лютого 1893 року народилася легендарна героїня визвольних змагань 1914-1920 рр. – Гандзя Дмитерко, яка стала символом жіночої військової звитяги. З другого боку, є певна символічність у тому, щоб напередодні весни, коли вся природа жде пробудження і відродження, звернутись до образів жінок, котрі здатні надихнути, принести віру і надію. Отож у ці лютневі дні звертаємо свої погляди до світлих образів українських героїнь, яких було немало в усі часи і на всіх теренах України. Згадуючи славних героїнь, вивчаючи та вшановуючи їхні приклади служіння Україні, ми сіятимемо в душі підростаючого покоління зерна справжнього патріотизму, які здатні прорости бажанням такого ж гідного служіння своєму народові. Відзначаючи це свято, ми маємо побожно згадати і вшанувати пам'ять кращих дочок України, глибше осмислити зразки героїзму, якими так багата українська історія, та вибрати для себе благодатні орієнтири на шляху гідного поступу. Тож закликаємо всіх спільно шанувати й відзначати Свято Українських Героїнь!
Завершено урочисті відзначення роковин Після послаблення карантинних заходів, спричинених епідемією грипу, було проведено урочистості, присвячені о.Романові Лиску: 29 листопада – у м.Золочеві
6 грудня – у с.Колтів Золочівського р-ну
27 грудня – у с.Сасів Золочівського р-ну
В урочистостях брали участь чільні представники влади, священики, мистецькі колективи, співак і композитор Теодор Кукуруза, педагогічні колективи місцевих шкіл і багато учнів. Відчувалося, що постать Блаженного священомученика Романа Лиска не байдужа мешканцям тих населених пунктів, здатна об'єднувати людей різних політичних симпатій і різних конфесій. З великим інтересом, і навіть пієтетом, сприймали присутні книгу Лідії Купчик "Роман Лиско - блаженний слуга Бога та вірний син України". На жаль, через обмежений наклад цього видання (1000 прим.) далеко не всі бажаючі змогли отримати книгу. Однак, всі місцеві бібліотеки цю книгу одержали. Пам’ять про Блаженного отця Романа Лиска На Львівщині широко відзначають 60-ту річницю відходу в Царство Небесне Блаженного священомученика Романа Лиска. Отець Лиско беатифікований разом з іншими українськими мучениками в 2001 році, є наймолодшим серед них. Отець Роман Лиско був замордований у сумнозвісній Львівській тюрмі на Лонцького в 1949 році. Урочисті заходи вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска відбуваються в різних населених пунктах Золочівського і Городоцького районів Львівщини та в м.Львові. Активно підтримали проведення таких заходів районні адміністрації вказаних районів. Зокрема, безпосередню участь у підготовці взяли заступник голови Золочівської райадміністрації Олег Леськів, голова Городоцької райадміністрації Микола Савка та його заступник Володимир Бобеляк. У селах відбулися екуменічні молебени на прославу Блаженного Отця Романа Лиска за участю греко-католицьких і православних священиків та святкові академії при вщерть заповнених залах Народних домів. В академіях широко прийняли участь молодь і діти, які втішали присутніх своїми яскравими талантами. Керували підготовкою цих імпрез у тісній співпраці голови сільрад і директори місцевих шкіл. Вельми творчо підійшли до справи пошанування пам’яті о.Романа Лиска вчителі й художні керівники, створивши величаві святочні дійства. Щирими спогадами, художнім словом та музичними дарунками від талановитих сучасників вшанували нашого славного краянина – самовідданого душпастиря й незламного патріота. Активну участь в академіях брали рідні о.Лиска – дружина, діти, внуки й правнуки. В рамках урочистостей репрезентовано книгу Лідії Купчик «Роман Лиско – блаженний слуга Бога та вірний син України». 4 жовтня – в селі Гончарівка Золочівського району
11 жовтня – в м.Городок
16 жовтня – у Львові в Палаці мистецтв
18 жовтня – в с.Дроздовичі Городоцького р-ну
25 жовтня – в с.Заверещиця (ст.Цунів) Городоцького р-ну
Оголошений карантин тимчасово призупинив проведення цих акцій, проте вони заплановані ще у с.Колтів Золочівського р-ну, с.Сасів Золочівського р-ну, в м.Золочів, та в с.Братковичі Городоцького району. Дух самовідданого душпастиря й палкого патріота Романа Лиска оживає в серцях сучасників, духовно збагачує та надихає до праці в ім’я Бога й України. Вшанування пам’яті 
2009 року маємо визначний ювілей – 60-ту річницю відходу в Царство Небесне Блаженного священомученика Романа Лиска, беатифікованого разом з іншими українськими мучениками в 2001 році. Отець Лиско був замордований у сумнозвісній Львівській тюрмі на Лонцького в 1949 році. Дату смерті репресивна влада подала – 14 жовтня. І хоч є сумніви в достовірності цієї дати, та вбачаємо в ній перст Божий. Свято Покрова Пресвятої Богородиці, день народження Української Повстанської Армії та одночасно день святого Романа-солодкоспівця є найвідповіднішою датою для вшанування пам’яті священика, який багато зробив для прослави Матері Божої, допомагав УПА та загинув як мученик, не зрадивши своєї віри та не видавши нікого із борців за волю України, хоч того жорстоко добивалися кати. Урочисті заходи вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска відбудуться в різних населених пунктах Львівщини: 4 жовтня – в селі Гончарівка Золочівського району 11 жовтня – в м.Городок 16 жовтня – у Львові в Палаці мистецтв 18 жовтня – в с.Заверещиця (ст.Цунів) Городоцького р-ну 25 жовтня – в с.Дроздовичі Городоцького р-ну 15 листопада – в с. Колтів Золочівського р-ну 22 листопада – в с.Сасів Золочівського р-ну 29 листопада – в м.Золочів Екуменічними молебенами, щирими спогадами, художнім словом та музичними дарунками від талановитих сучасників пом’янемо нашого славного краянина – самовідданого душпастиря й незламного патріота. В рамках урочистостей буде репрезентовано книгу Лідії Купчик «Роман Лиско – блаженний слуга Бога та вірний син України». Запрошуємо всіх людей доброї волі долучитися до вшанування пам’яті Блаженного священомученика Романа Лиска. |
| Copyright ©2008-2009 Kupchyk (kupchyk.lviv.ua) |
